Книга відгуків

«Юноше, обдумывающему житье…»
або Чому варто навчатися в Університеті «Україна»

Останнім часом зранку постійно натикаюся на зграйки вбраних у костюми, акуратно підстрижених юнаків, скромно одягнених дівчаток із зібраним у коси чи «хвостики» волоссям, які, тихо перепитуючи одне одного, чи не забув хто паспорта, ручку, чи не переплутав, із якого предмета нині складаються тестові випробування – історії України чи іноземної мови, − чимчикують долати останній бар’єр на шляху до вищої освіти.

Їхнє хвилювання можна зрозуміти: щороку змінюються навчальні програми з деяких предметів, умови складання випускних іспитів чи написання підсумкових контрольних робіт у школі, умови ЗНО, правила прийому до вищих навчальних закладів України. Чомусь останнім часом саме середня загальноосвітня школа в Україні стала найпотужнішим майданчиком для експериментів та непродуманих реформ.

Докладніше


Університет «Україна» − це крок до щасливого майбутнього!
(есе)

Усі великі відкриття починаються з маленького та невпевненого кроку, який ми робимо назустріч своїй мрії, не дивлячись на перепони. На початку серпня в один із тих сумних, залитих дощем днів, я несла подавати документи в новий, невідомий мені світ Університету «Україна». Цей вибір був остаточний, і шляху назад уже не було, і ці думки пригнічували і без того сумний настрій. Зізнаюся, що мріяла я про інше, але суворі реалії життя змусили опуститися на землю та скерувати свою долю власноруч. Скерувала я її в бік Університету «Україна». Що ж, звучить непогано, подумала я, напередодні прочитавши та вивчивши про цей виш усе від «А» до «Я».

Докладніше

Вікторія ХАЛАЄВСЬКА,

студентка 2 курсу Інституту філології та масових комунікацій,

спеціальність «Журналістика»


Університет «Україна»
(роздум)

Мене часто запитують: «Чому ти вирішила навчатися в Університеті «Україна»?» Шкода, але я поки що не зможу відповісти на це запитання вичерпно. Кожного ранку, збираючись до університету, я запитую себе: «А що буде далі? Ким у майбутньому я стану? Що у житті здобуду?» Такі питання, напевно, ставить собі кожна людина, а тим більше, студент-початківець.

Докладніше

Олена МАЗУРЕНКО,

студентка 1 курсу Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна»,

спеціальність «Українська мова та література»


Я не помилився з вибором, не помились і ти!

Ось і промайнув перший семестр. Позаду вже перші пари, знайомство зі студентським життям та навіть перша сесія. Неймовірно, як швидко плине час. Наче зовсім недавно ми сиділи на першій лекції і з цікавістю, а можливо, трохи й з острахом дивились у майбутнє. А зараз упевнено крокуємо, а точніше біжимо, запізнюючись на пари, коридорами нашого університету. Хоч пройшло часу й небагато, але впевнено можу сказати, що з вибором я не помилився, і зараз розповім, чому.

Докладніше

Богдан ДРОЗДОВСЬКИЙ,

журналіст студентського Медіа-центруУніверситету «Україна»


Роздуми майбутньої випускниці

Скоро, дуже скоро, я захищатиму диплом. І на цьому моє навчання в Університеті «Україна» закінчиться. Чи шкодую я, що віддала шість років свого життя цьому навчальному закладу? Ні. І на це є кілька причин.

Докладніше

Світлана ПАТРА,

студентка 6 курсу заочної форми навчання

спеціальності «Видавнича справа та редагування»

Інституту філології та масових комунікацій


Дарунки «України» (нарис)

Як сьогодні пам’ятаю той день. Серпень поволі відступає, передаючи естафету вересню, а за ним – і осені. Нова пора року принесла із собою нове життя. Я стала студенткою. Мене у свою родину гостинно прийняв Університет «Україна». Що я відчувала, коли вступала? Відчувала, що стою на порозі нових відкриттів, знань, знайомств. На порозі нового життя.

Докладніше

Світлана ПАТРА,

студентка 6 курсу заочної форми навчання

спеціальності «Видавнича справа та редагування»

Інституту філології та масових комунікацій,

учасниця першого складу студентського Медіа-центру Університету «Україна»


Університет «Україна»: погляд першокурсника

Коли я переступила поріг Університету «Україна», мені одразу стало зрозуміло, що сумувати тут не доведеться, адже колектив – дуже дружній і готовий до пригод. Це проглядалось в усьому, починаючи від концерту, який було влаштовано першого вересня на честь посвяти першокурсників у студенти, та закінчуючи привітними усмішками людей, яких я зустрічаю у стінах університету.

Докладніше

Вікторія ХАЛАЄВСЬКА,

студентський Медіа-центр Університету «Україна»


Трішки вражень про «Україну»

Студенство – чи не один із важливих щаблів людського життя. Ставши студентом, починаєш розуміти всю важливість прийняття вірних рішень. Мусиш стати більш самостійним, а отже подорослішати насамперед у своїх очах. Приходить усвідомлення того, що ніхто інший, окрім тебе, не зможе вплинути на твоє власне благополуччя.

Докладніше

Марина ДАВИДЕНКО,

студентка 2 курсу кафедри видавничої справи та редагування


Как сложно иногда начинать. Ужас…

Знаете, я никогда не хотела оказаться в этом университете. Изначально я поступала совсем в другой вуз. Но волей случая я оказалась здесь. Мне очень не хотелось уходить из нашего школьного маленького и уютного помещения, где все друг друга знают, в большое и незнакомое здание.

Докладніше

Ліза ТАРАСОВА, 

студентський Медіа-центр Університету «Україна»


Щоденник першокурсника

Кожна людина володіє чимось особливим і неповторним. Дечим, що формується і змінюється кожної хвилини та секунди. Воно впливає на наш світогляд, коло спілкування, життя загалом. Особистість! Та чи належить вона повністю лише одній людині..?

Докладніше

Наталія СТРОКАНЬ,

студентський Медіа-центр Університету «Україна»


Щоденник першокурсника

Минуло вже три роки, але переживання та емоції, що вирували в моїй душі перед випускним вечором, перед прощанням із безтурботним життям, неможливо забути і передати словами. Репетиції прощальних слів і слів подяки вчителям, репетиції концерту, що готували ми його пів року в перервах між уроками та після них, коли приходили додому знесилені, але все одно кожного разу йшли на репетиції і вкладали всю душу і терпіння в те, що було для нас важливо. У голові частенько прокручувала, яким має бути мій випускний вечір, якою має бути сукня, зачіска та макіяж, яких емоцій я чекала від цього вечора…

Докладніше

Вікторія ГОСТЄВА,

студентський Медіа-центр Університету «Україна»


Нова сторінка в моєму житті

Спекотні сонячні дні літа позаду. Попереду лише нові знайомства, зустрічі, знання. Усе, що було так близько до серця, я залишаю в минулому – в мене почалося доросле життя. Привіт, університете!

Докладніше

Тетяна ЛІТВІНОВА,

студентський Медіа-центр Університету «Україна»


Крапки (нарис)

− Я хочу тут учитися! – приголомшено вимовила 16-річна дівчинка з Євпаторії, оглядаючи стильні сіро-чорні корпуси під яскраво-бузковим дахом. «УУ» – плавно перетікали одна в одну літери на жовто-синьому тлі. Темна плитка під ногами та колесами візка майже плавилася від липневої спеки. Автоматичні двері приймальної комісії привітно роз’їхалися, залишилося тільки увійти, завершивши шлях, що тривав 800 кілометрів та майже рік.

Докладніше

Вікторія СКРИПНИК,

студентка 3 курсу спеціальності «Видавнича справа та редагування»,

Університет «Україна» (денне відділення, м. Київ)


Доступність – перший крок до успіху

На жаль, так склалося в моєму житті, що від народження я хворію на ДЦП. Але це мене аж ніяк не спинило в житті.

Ще під час навчання у школі я почав замислюватись над своїми подальшими кроками в житті. Врахувавши можливості, бажання та обставини, я однозначно визначився з тим, що себе треба «пов’язати» із журналістикою. Здавалось би, що пів справи вже зроблено. З цього моменту я почав збирати інформацію про ВНЗ, але тут виникла проблема в тому, що, на жаль, на навчання за рахунок держави людині з ОФМ потрапити практично неможливо, а для навчання на контрактній основі у мене була відсутня певна сума коштів. Випадково від друзів я дізнався про Університет «Україна».

Докладніше

Денис ДЕНИСЕНКО, 

Інститут філології та масових комунікацій, 5 курс,

заочне відділення, спеціальність «Журналістика»


Чому я обрала Університет «Україна»

Одним із найважливіших кроків у житті є вибір професії. Адже займатися тим, що тебе цікавить, приносить радість – одна з необхідних умов відчуття життєвої повноцінності.

Вибір навчального закладу, а згодом професії значною мірою впливає на все наступне життя молодої людини. Тут не можна покладатися на випадковість, квапитися. Необхідне найсерйозніше ставлення до цієї проблеми як батьків, так і самих молодих людей.

Докладніше

Лановенко І.В., 

студентка 4 курсу Факультету філології та масових комунікацій


***

Потрісканою бруківкою плутаних вулиць Подолу гуляємо старим містом. Неподалік від церкви Миколи Притиска бачимо триповерхову будівлю з вивіскою «Університет «Україна». Це – центральний офіс Відритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», президентом якого є Петро Михайлович Таланчук, у минулому – міністр освіти України.

Докладніше

Катерина ГАВРИК, 

студентка 4 курсу Факультету філології та масових комунікацій


З любов’ю до України Великої і малої

Виріс я у багатодітній родині – із 14-ти осіб. Тож, закінчивши школу, не дуже сподівався отримати вищу освіту. Для моєї родини навчання у вищому навчальному закладі було дорогим, тому ніхто з моїх братів і сестер не здобув вищої освіти. Але мені пощастило вступити до Університету «Україна» на спеціальність «Українська мова та література».

Докладніше

Павло ПАНТЕЛЕЄНКО,

студент VI курсу (спеціальність «Українська мова та література»),

Газета «Університет «Україна» №3-4 2008


З вірою у майбутнє

Липень 2006 року приніс у моє, дещо сіре і буденне, життя нову надію на втілення давньої, але ретельно прихованої мрії. Це не мала бути якась нова вишукана сукня від Кардена або двокімнатна квартира на Хрещатику. Адже все, чого мені хотілося, – лише навчатися, причому не просто навчатися, а здобувати улюблену спеціальність. Ще задовго до того я знала, що журналістика – це мій шлях до самореалізації Богом отриманих можливостей. І стати на цей тернистий шлях допомогли мені викладачі Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». І коли вже запитувати: чому саме цей університет, то у мене є дуже проста відповідь – приваблювала – по-перше – назва (адже я дуже люблю державу, в якій зростала не лише сама, а ще мої предки: дідусі і бабусі), по-друге – про цей заклад я чула найкращі відгуки усіх моїх знайомих.

Докладніше

Лілія ДАНЮК, 

студентка II курсу (спеціальність «Видавнича справа та редагування»),

Газета «Університет «Україна», №5, 2008


Скельце в мозаїці життя

Коли йдеш до мети, дарма сподіватися, що стежка стелитиметься під ноги рівна та розлога. Однак, якщо маєш саму мету, а також бажання її досягти, частина проблем відпадає сама по собі.

Моя стежка також пролягала далеко не садами Едему. Та я мав мету, яка вела мене уперед, мов Віфліємська зірка волхвів. Я волів навчитися писати, стати журналістом, а в перспективі – письменником. Я мав мету і розуміння, що одним із необхідних засобів її досягнення повинна бути вища освіта.

Докладніше

Геннадій ГОРОВИЙ, 

студент VI курсу (спеціальність “Журналістика”,

член Національної спілки письменників України),

Газета «Університет «Україна», №5, 2008


УНІВЕРСИТЕТОВІ “УКРАЇНА”
  • Це дивний світ мого життя,
  • Усі у ньому ми – родина.
  • Для всіх студентів – відкриття,
  • Це наша рідна “Україна”.
  • Відкрито двері тут усім,
  • Було 6 навчатись лиш бажання.
  • Для кожного це стане дім
  • І знань небачених пізнання.
  • Наш вуз багатий на добро.
  • Ця особливість не єдина.
  • Огорнуть тут усіх теплом,
  • Це ж наша рідна “Україна”.

Юлія ПОЛЄВА,

студентка І курсу (спеціальність “Українська мова та література”),

Газета «Університет «Україна», №11, 2001


Берег дитинства

У кожного з нас є свій “Берег дитинства “. Для когось це — велике місто, а для когось — невеличке, але таке рідне серцю, село. Хтось повертається до берега часто, а хтось виростає, залишає його і не повертається ніколи. Проте, у будь-якому випадку, в душі та в пам’яті у кожного з нас завжди живе згадка про мамине тепло і батьківську хату. З роками бажання повернутися до “берега” зростає, хоча давно немає хати, рідної неньки та й дитячі роки вже далеко в минулому. Щоправда, варто зазначити, що само по собі паспортне місце народження не так уже багато важить, якщо людина, яку ми сьогодні шануємо, не приросла до нього якоюсь частинкою своєї душі. Виховання Особистості багато в чому залежить від того середовища, в якому вона виросла.

Докладніше

Марія КАРКАЄВА, 

студентка III курсу (спеціальність “Переклад”),

Газета «Університет «Україна», № 4-5, 2004