Журналістом бути небезпечно

Журналістика належить до однієї з найбільш небезпечних інтелектуальних професій, яка потребує мужності, особливої психічної загартованості і стійкості. Хоча професійна діяльність журналіста перебуває під державною охороною і за перешкоджання їй передбачено кримінальну відповідальність, напади на представників засобів масової інформації не припиняються. Лише за час масових протестів у листопаді-грудні 2013 року в Києві постраждали понад 50 журналістів. 

Нині в умовах постійної напруженої ситуації у країні, масових заворушень у містах та підвищеної небезпеки тренінг із фізичної та цифрової безпеки для журналістів був дуже необхідним та надзвичайно корисним. Неприбуткові організації «Інтерньюз Нетворк» та Академія української преси провели подібні навчання для представників засобів масової інформації на трьох заїздах – 28-29 березня, 30-31 березня та 1-2 квітня 2014 року. Місцем дислокації стала прекрасна база відпочинку у головному навчальному центрі «Зелена Буча» Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта». Нашим юним акулам пера вдалося побувати на одному із заїздів, отримати неоціненний досвід та підвищити професійну кваліфікацію.

Біля київської станції метро «Дорогожичі» вранці 1 квітня 2014 року на журналістів із різних куточків України чекав комфортабельний автобус. Місця потроху заповнюються представниками різноманітних ЗМІ, які знайомляться одне з одним, розповідають про свою роботу і діляться очікуваннями від тренінгу. Тут журналісти і фотокореспонденти з дуже багатьох міст: і з Вінниці, і зі Львова, і з Маріуполя, і з Ялти, і з Херсону, і з Одеси, і з Запоріжжя, і з Кіровограду…

О 9:30 автобус вирушив, і вже за півгодини ми на місці дислокації. Прекрасна озеленена територія, чудові двомісні готельні номери і надзвичайно доброзичливий та уважний персонал. З перших хвилин було видно, що протягом двох навчальних днів пануватиме надзвичайно позитивна, душевна і тепла атмосфера. Й очікування справдилися! Уже ввечері першого дня у просторих холах на м’яких диванчиках журналісти зібралися невеликими компаніями, заводили задушевні бесіди, розповідали про ситуацію в рідних містах, а ще – ділилися враженнями про перший день тренінгу.

В епоху комп’ютерних технологій та системи тотального стеження за кожною людиною заняття з інформаційної безпеки були не лише цікавими, але й корисними, тим паче для журналістів. Тренер із цифрової безпеки Дмитро Віталієв, визнаний експерт у навчанні з комп’ютерних технологій, проводив подібні тренування більше ніж у 30 країнах світу. Протягом робочого дня на розгляд було представлено багато тем. Журналістам розповіли про комп’ютерні шкідники, навчили створювати надійні паролі та безпечно їх зберігати, відновлювати та безслідно видаляти інформацію, шифрувати та кодувати важливі дані. Також усім присутнім було подаровано флешки із власною операційною системою і найнеобхіднішими версіями ліцензійних програм. Дмитро Віталієв відповідав на всі запитання журналістів і кожному індивідуально допомагав, якщо щось не виходило.

Другий день тренінгу з фізичної безпеки журналістів пройшов не менш цікаво. Керуючись фразою «Ніколи не думав, що це станеться зі мною», багато представників засобів масової інформації не усвідомлюють ступінь небезпеки, на яку наражають себе при виконанні професійних обов’язків в умовах громадських протестів та заворушень. Досвідчені тренери з фізичної безпеки – Раян Свіндалє та Марк Жардіна – розповіли про основні правила поведінки під час роботи в натовпі і застосування сили з боку влади. Журналістам було продемонстровано найбільш типові ситуації, в яких вони можуть опинитися, а також шляхи виходу з цих ситуацій. Розповіли й про рюкзак «безпеки» та його вміст, коротко проінформували про зброю і дали базові поради щодо першої медичної допомоги.

Час пролетів надзвичайно швидко і 2 квітня о 17:30 нас уже чекав автобус на Київ. Журналісти, які за цей час встигли добре потоваришувати, обмінювались контактами і з захопленням ділились емоціями. А ще всі без винятку присутні щиро дякували чудовим тренерам за отриманий безцінний досвід і дуже корисні знання. Побажання у журналістів лишилось лише одне – побільше б таких тренінгів!

 

Подгорний Олександр, 20 років, Університет «Україна», кафедра журналістики:

− Коли мене запросили на тренінг, я гадав, що опинюсь у якомусь дитячому таборі відпочинку, співробітники якого трохи перекваліфікуються для навчання, і два дні я буду слухати стандартні правила безпеки. Однак, тренінг перевершив усі мої сподівання! Я дізнався надзвичайно корисну та важливу інформацію. В епоху, коли комп’ютер у кожному будинку – такий же звичний предмет, як чайник чи зубна щітка, а люди, які представляють потенційну загрозу життю журналіста, діють професійно, такі знання дуже необхідні кожному представникові масової інформації. Крім того, з кожним роком гарячі точки і вуличні зіткнення стають звичним явищем. Журналіст, опинившись на місці події, повинен володіти найрізноманітнішими навичками самооборони. Особисто мені цікавіше за все було дізнатись про розшифровку даних і все в цьому ключі. Неможливо було не звернути увагу на щирість і добродушну енергетику, яку випромінювали тренери. Бажання донести якомога більше інформації за відносно невеликий відрізок часу просто заряджає. Видимих мінусів немає, однак хотілося б збільшити тривалість навчань. Як на мене, оптимальний час для проведення такого роду тренінгів – 5-7 днів.

 

Вдовиченко Денис, 20 років, Національний педагогічний університет імені Драгоманова, кафедра видавничої справи і редагування:

− Від тренінгу очікував насамперед професійного підходу від тренерського колективу, і я задоволений результатом. Очікування не просто виправдалися, але й перевищили найсміливіші фантазії. Я дізнався багато чого нового, але все ж таки сподіваюся, що мені не доведеться використовувати ці знання на практиці. Особливо це стосується частини щодо самооборони. На тренінгу була представлена корисна і необхідна інформація для будь-якого сучасного журналіста. Як практична, так і теоретична частини відкрили мені очі на такі прості на перший погляд речі, і дали розуміння того, наскільки вони все ж таки складні. Особливо мені сподобались поради щодо цифрової безпеки, такі як безпечна передача даних і збереження приватності інформації. У часи, коли теорія «Великого брата» перестала бути теорією і перевтілилася в жорстку реальність, такі знання мають критичну необхідність. Тренінг із самооборони містив великий обсяг очевидної інформації, в основному це стосувалось практичної частини. Як на мене, якщо поставити за мету опанувати цю тему, то всю цю інформацію без труднощів можна знайти в Інтернеті. Хотілося б більше практичних порад, оскільки те, що в теорії звучить доволі просто і легко, насправді може виявитися непосильною задачею. А у випадках, про які нам розповідали, завжди важко передбачити, як ти вчиниш.

 

Строкань Наталія, 18 років, Університет «Україна», кафедра журналістики:

Після запрошення на тренінг я довго думала про те, що мене очікує. Сподівалася, що мене навчать прийомам самооборони та стратегії виживання в екстремальних умовах – це щодо фізичної оборони. Від інформаційної оборони очікувала інформацію про захист та відновлення журналістських текстів. Але тренінг не лише перевершив усі мої сподівання, але й став для мене справжнім відкриттям. Для мене дуже цікавою була інформація про тактику виживання в умовах викрадення, а також про можливість приховати особистість від провайдерів на території країни і за її межами. Вважаю, що всі розглянуті на тренінгу теми актуальні у будь-якій журналістській практиці. Адже кожен із нас на редакційному завданні може зіткнутися із проблемою нападу або примусового знищення інформації, із проблемою пошуку безпечного місця та захисту власного комп’ютера від зламу. Мені здається, що інформація, прослухана на тренінгу, має бути включена навіть у навчальну програму у вигляді тем певних навчальних курсів, наприклад, «Фізична культура» чи «Інформаційні технології». Успіх та ефективність тренінгу, на мою думку, залежить від тренерів. А вони були найкращі, професіонали своєї справи. Вони надавали не лише теоретичний матеріал. Його вони підтверджували історіями із власного життя та закріплювали практичними уроками. Також варто відмітити щирість та завзятість тренерів, адже кожен із них був уважний до запитань, кожен був радий виокремити час після тренінгу для конкретнішого роз’яснення будь-якого питання. На тренінгу я бачу лише один недолік – час. Подекуди відчувалося, що програма стиснута до певного виокремленого регламенту, і тому певні теми розглядалися досить поверхнево, чого б не хотілося. Я би порадила організаторам проводити такі тренінги у ВНЗ, де є спеціальність «Журналістика».

Сюзанна КІРІНА,

студентка 3 курсу Університету «Україна»,

спеціальність «Журналістика»