Доцент кафедри журналістики Університету «Україна» Василь Васильович Губарець

Василь Васильович Губарець – доцент Інститут філології та масових комунікацій Університету «Україна», член Національної спілки журналістів України, заслужений журналіст України, нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, Лауреат премії Національної спілки журналістів України «Золоте перо».

Освіта:

1945-1955 рр. – навчання в Лука-Мелешківській середній школі Вінницького району Вінницької області.

1957-1962 рр. – навчання у Львівському державному університеті ім. Івана Франка за спеціальністю журналістика.

Досвід роботи:

1955-1957 рр. – літературний працівник редакції Вінницької районної газети.

1962-1967 рр. – зав. відділом, відповідальний секретар Вінницької обласної молодіжної газети.

1967-1972 рр. – інструктор сектору молодіжної преси, завідувач сектором молоді ЦК ЛНКОМУ.

1972-1973 рр. – завідуючий відділом критики журналу «Дніпро».

1973-1978 рр. – відповідальний секретар журналу «Піонерія».

1978-1991 рр. – відповідальний секретар журналу «Ранок».

1991-1992 рр. – заступник гендиректора, відповідальний секретар видавничо-поліграфічного об’єднання «Молодь».

1993-1995 рр. – заступник начальника інформаційно-аналітичного управління Міністерства національностей та міграції України.

1995-1999 рр. – заступник начальника управління державних ЗМІ, начальник управління міжнародних зв’язків та організації книжкових ярмарок Міністерства інформації України.

1999-2004 рр. – виконавчий директор Української асоціації поліграфічної продукції, головний редактор журналу «Друк і книга».

2004-2014 рр. – старший викладач, доцент кафедри видавничої справи та редагування Університету «Україна».

2006-2009 рр. – завідувач кафедри видавничої справи та редагування Університету «Україна».

Беручи до уваги такий поважний перелік досягнень на робочому поприщі, можна з упевненістю сказати, що В.В. Губарець має більш ніж достатньо досвіду для того, щоб вважатися фахівцем своєї справи та писати науково-популярну і навчально-методичну літературу високого рівня.

На кафедрі журналістики Університету «Україна» В.В. Губарець викладає такі дисципліни: історія української видавничої справи, історія світової видавничої справи, редагування газетно-журнальних видань, редагування перекладної літератури, видавнича діяльність української діаспори, редакторський аналіз і правка, текстологічні проблеми редакторської роботи, теорія та історія видавничої справи, теорія та практика газетних жанрів, історія української журналістики, історія зарубіжної журналістики.

Є автором навчально-методичних комплексів з таких дисциплін: історія української журналістики, історія зарубіжної журналістики, міжнародна журналістика, основи наукових досліджень, газетно-журнальні вироби, історія української видавничої справи, історія світової видавничої справи, редагування газетно-журнальних видань, редагування перекладної літератури, теорія та історія видавничої справи, друкарство в Україні, газетно-журнальні жанри, а також методичних рекомендацій та вказівок до виконання бакалаврських робіт. У розробці перебуває навчально-методичний комплекс з дисципліни «Текстологічні проблеми редакторської роботи».

Хотілося б також сказати про більш творчу сторону доцента. В.В. Губарець є автором п’яти поетичних збірок: «Відвертість», «Співочий берег», «Лінія тепла», «Обличчям до тебе» та «Повертайтеся, ластівки». Також доцент є автором біографічної повісті з життя видатного українського геолога академіка П. Тутковського «Скарбами землі зігрітий».

До списку його доробків входять також дві науково-популярні книги: «З чарівних комор підземелля» (Київ, 2009) і «Світ, який не повинен загинути» (Київ, 2003).

Книга «З чарівних комор підземелля» відчиняє для читача двері до загадкових підземних комор України, розкриває особливості роботи геологів та дозволяє помандрувати в геологію третього тисячоліття.

У книзі «Світ, який не повинен загинути» викладено найважливіші аспекти сучасного стану навколишнього природного середовища, показано суть процесів боротьби за збереження довкілля в Україні. По науковому точно й публіцистично розповідається про причини інтенсивного забруднення атмосфери, наголошується на проблемах чистого повітря, питної води, якості ґрунтів, зелених масивів, невиправданого зникнення малих річок, боліт тощо.

Найважливішим здобутком у навчально-методичній роботі В.В. Губарця, безперечно, є чотири посібники: «Преса і книга діаспори» (Київ, 2008), «Видавнича справа та текстологія» (Київ, 2012), «Редактор і переклад» (Київ, 2012) й «Довкілля в Україні та людський фактор» (Київ, 2011).

 

Інтерв’ю з доцентом Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна», Заслуженим журналістом України Губарцем В.В.

– Василю Васильовичу, яка основна мета у вас як у викладача?

– Безумовно, основною моєю метою є насамперед передати власний досвід молодому поколінню, розкрити та передати йому глибину засвоєних матеріалів.

– Ви вважаєте свою роботу покликанням?

– Так, це моє покликання, яке приносить мені задоволення.

– Чого, на ваше переконання, найбільше потребує сучасне студентство?

– Сучасному студенту часто не вистачає навичок роботи з джерелами, вміння обирати найважливіше та іноді працелюбності.

– Чи набираєтеся ви чогось від студентів як викладач?

– Так. Насамперед я навчаюсь у них, як потрібно діяти в ситуаціях безвиході, адже інколи вони не розуміють, що краще все робити вчасно, і починають проявляти чудеса винахідливості. Також вони показують дуже хороший приклад уміння швидко опановувати технічні знання та автоматизацію процесів навчання.

– Скільки робіт загалом як викладач ви опублікували, працюючи в Університеті «Україна»?

– За час роботи в університеті я опублікував чотири навчальні посібники: «Преса і книга діаспори», «Редактор і переклад», «Видавнича діяльність і текстологія», «Людина і довкілля. Сучасний аспект» та навчально-методичні комплекси з історії української журналістики, історії зарубіжної журналістики, історії міжнародної журналістики, основ наукових досліджень, газетно-журнальних видань, історії української видавничої справи, історії світової видавничої справи, редагування газетно-журнальних видань, редагування перекладної літератури, видавничої діяльності української діаспори, текстологічних проблем роботи, теорії та історії видавничої справи, друкарства в Україні, газетно-журнальних жанрів та методичні рекомендації з бакалаврської роботи.

– Маючи досвід роботи у створенні універсального посібника, які б ви дали рекомендації викладачам?

– Перш за все просто сумлінно працювати, виконувати свою роботу та розробляти теми, які цікавлять та враховувати зміни в навчальному процесі.

– Чи торкаєтесь хоча б у одній зі своїх робіт проблем навчання дітей із особливими потребами?

– Ні. Проте нещодавно я редагував книгу випускниці нашого університету Світлани Патри «Особлива книга та особлива преса України».

– Як ви особисто ставитеся до переходу до дистанційного навчання?

– Позитивно і тільки позитивно. Це, безумовно, полегшить процес навчання насамперед для студентів, які поєднують його з роботою.

– Чи ви особисто готові до цього переходу?

– Так. Повністю.

– Як Ви вважаєте, на якому рівні зараз знаходиться підготовленість навчально-методичної бази Університету «Україна»?

– На високому, безперечно. Зроблено вже дуже багато і розробки продовжуються і надалі.

– Чому у ваших доробках немає дослідження проблеми навчання дітей із особливими потребами?

– Тому що в цьому не було потреби. Вони написані абсолютно для всіх студентів. Якби це були посібники для дистанційного навчання, то я, безумовно, урахував би нюанси інклюзії.

Ірина БОНДАРЕНКО,

студентка 5 курсу

кафедри журналістики Університету «Україна» (м. Київ)