День народження Віталія Карпенка

Я йду по бульвару Лесі Українки і посміхаюся усім перехожим. Ви ж не знаєте головного!!! Цей вечір прикрасив увесь день. Бо сьогодні – день народження у мого душевного (саме так) тата Віталія Карпенка. Я його обожнюю. Він понад 10 років завідував кафедрою журналістики в Університеті “Україна”. Цього року ми вперше без нього і нам ду-у-у-же самотньо. Мені особливо.

Тож увечері я просто не змогла не заїхати до нього. Віталій Опанасович лише декілька тижнів як з лікарні. Спина… Але ви б бачили, скільки в нього ідей, задумок!!! Він хвилюється не так через свою спину, а тому що не може довго працювати за комп’ютером, не встигає написати те, що задумав!

А поруч із ним уже понад 50!!!! років пані Валентина. Така гостинна, чуйна і так ніжно дивиться на Віталія Опанасовича.

Це люди, поруч із якими збираєшся, підтягуєшся і відчуваєш колосальну хвилю знань. При чому не просто знань наукових, а знань житейських.

Я так вас люблю! І так вам вдячна за те, що ви є!